Рефлексія (Тиждень другий)

На цьому тижні я проводила 3 уроки у 5-В за такими темами:  

№1 - МОВА. Тема: Словниковий склад української мови. Походження слів: власне українські й запозичені слова. Професійні слова.

Структурно-композиційна схема уроку №1

№2 - МОВА. Тема: Загальновживана лексика. Діалектні слова.

Структурно-композиційна схема уроку №2

№3 - ЛІТЕРАТУРА. Тема: Любов до рідної природи в поезії В. Сосюри «Зима». Роль зорових, слухових і психологічних деталей. ТЛ Епітет, його зображувально-виражальна роль.

Структурно-композиційна схема уроку №3

Оцінки, які я отримала від свого керівника, виглядають так:

№1 - 9 балів

№2 - 11 балів

№3 - 10 балів

На цій ноті закінчимо зі статистикою і перейдемо безпосередньо до рефлексії:

 День перший (вівторок):

 Перед першим уроком я, звісно, багато нервувала. Найбільше я захвилювалася, коли в понеділок о 8 ранку мені подзвонила Тетяна Миколаївна і сказала, що мій урок з третього перенесли на четвертий, а вести я буду відразу у всього класу, а не в підгрупі. Мій стан ще ускладнювався тим, що  з неділі дуже боліла голова. Але я провела невеличкий самотренінг перед дзеркалом і помітно заспокоїлася

В 38й школі чомусь не знають, що таке дзвоник. Ще 2-3 хвили після сигналу про початок уроку всі спізнюються, бігають по кабінетах, збираються. Тому й працювати в такій атмосфері, де одночасно перебувають 25 буйних п'ятикласників, виявилося заняттям важкуватим. Було дуже шумно. Повна тиша в класі стояла всього двічі (коли вони записували дату і тему і працювали над письмовим вправою). Постійно приходилося витрачати час на те, щоб їх заспокоїти. Тому не встигла виконати одну вправу. Та й рефлексія проводилася вже на перерві.

Тому першим уроком я була не задоволена. Мені не сподобалося те, що я не змогла самостійно організувати клас, вмотивувати на активну діяльність. Хоча й позитивні сторони були у цього уроку. Учням дуже сподобалися вправи на картках (хоча й в них не було нічого особливого), а також їм сподобалася підібрана мною фізкультурна хвилинка "Будь чемним", яку вони з радістю провели на наступному уроці вже самостійно - без мої підказок.

День другий (середа):

В цей день я вже зовсім не нервувала, хоч зі вчора у мене головний біль так і не проходив. 

Але в цей раз ситуація склалася зовсім інакше. Була лише одна підгрупа з 11 учнів, вони були дуже чемними, пропонували допомогу в оформленні дошки.

Урок почався майже своєчасно, діти уважно слухали і активно працювали. Мені здалося, що я прийшла в якийсь новий клас, в якому раніше не була. І навіть коли вчителька виходила з кабінету на 5-7 хвилин, я могла контролювати клас, мені не доводилося перекрикувати учнів.

Я була приємно здивована такою активністю. Ми встигли зробити всі вправи, учням сподобався урок та нова система оцінювання за допомогою карток (Дівчатка отримали стікери сунички, а хлопці - автомобілі). Дівча дуже зраділи, коли почули, що я буду в них ще й завтра проводити літературу та ще 3 уроки на наступному тижні.

Мені й самій так сподобався такий темп роботи, що я навіть не помічала свій головний біль.

День третій (четвер) :

З ранку я випила багато пігулок, тому голова в мене пройшла десь о 9 годині (нарешті!!!). Окрилена попереднім успіхом я летіла до школи на 30 хвилин раніше. І хоч я і знала, що знову доведеться працювати в цілому класі, ніщо мене вже не могло зупинити. Настрій був бездоганний...

На початку уроку я перевіряла домашне завдання. Вчительці сподобалося,  як я оцінювала учнів за читання напам’ять вірша П.Тичини «Хор лісових дзвіночків». Вона дозволила мені проставити учням всі оцінки у щоденники і сказала, що оцінювання було об’єктивним. Вона була згодна з кожним балом.

  

В цей раз була хоч якась дисципліна. Учні були уважні та активні. Хоча я й сама зробила помилку, чим перекреслила 3-4 хвилини уроку. В середині уроку була групова робота, і щоб їм було легше працювати - дозволила їм підсісти один до одного. Вони почали перетаскувати стільці з місяця на місце і коли нарешті розсілися, то час на виконання вправи вже закінчився, я дала їм ще хвилинку. А потім їм потрібно було знов сісти по своїх місцях. І вийшла таж сама картина - сідала ми майже хвилину (Звісно, це мало, але для мене ця хвилина тягнулася дуже довго).

Але, попри все, ми встигли виконати всі вправи, пропустили лише фізкульт хвилинку, бо клас був активний на всіх етапах уроку.

Найбільший ажіотаж викликала рефлексія. Ще на початку уроку я прикрасила одну з половинок дошки білими та блакитними сніжинками, на зворотному боці яких були написані незакінчені речення. Впродовж уроку всі питали «А що це?», «А навіщо?», тому в кінці я отримала ліс рук.